Тема: Вивчення стилізації українських народних рухів.
Стилізація танцю передбачає не лише надання йому тих чи інших стильових ознак, а й збереження його першооснови. В цьому випадку стилізація сприймається як гра, віртуозне обігравання жанру, коли твір набуває ознак сучасного танцю і водночас передає національний колорит.
Сьогодні наше дистанційне заняття було незвичайним, дітки відвідали заняття на платформі zoom разом з улюбленими іграшками. Кожен з вихованців із захопленням розповідав про свою іграшку.
Такий досвід проведення заняття зближує вихованців, а керівнику надає можливість більше дізнатися про захоплення своїх вихованців.
Основний рівень 2 р.н
Тема: Традиції та звичаї України весняного періода.
Прихід весни був святом для наших предків. Весну закликали, її прихід відзначали піснями та танцями. Та раділи кожному її прояву: прильоту птахів, цвітінню природи, теплу.
Починався весняний цикл 14 березня, на Явдохи (Євдокії) – це був день, коли прокидався бабак, риба розбивала хвостами лід, а ластівки повертались з вирію. Цього дня наші предки зустрічали весну: на світанку виходили на високий пагорб чи вилазили на дерева та закликали весну. Господар мав занести до хати талу воду, якою вмивався кожен член родини. Також цього дня жінки висівали в горщики розсаду, а молодь починала співати веснянки.
Після Великодня починались вулиці: веселі ігри молоді на природі, хороводи. Вулиця, зазвичай, збиралась в певному місця (наперед оговорювали де саме): на майдані посеред села, на лузі, біля левади тощо (все залежало від села). Тривали «вулиці» все літо до дня Семена (14 вересня). До початку польових робіт молодь збиралась щовечора, а от з їх початком – у неділю та на свята, коли працювати було гріх. Проходили гуляння весело: з музикою, танцями, піснями та веселими забавами й іграми. «Вулиця» була не лише можливістю відпочити від важкої праці, але й місцем, де вивчались традиції, звичаї народу та зароджувались стосунки.
Хороводи є одним з найдавніших форм народного танцювального мистецтва, виконання яких у давнину пов'язувалося з обрядовими діями, традиційною зустріччю весни (весняний цикл танців), відзначенням літа (купальський цикл танців), завиванням берізки, плетінням вінків, запалюванням вогнищ та інших.
Специфіка життя давніх східнослов'янських племен - древлян, дреговичів, кривичів, в'ятичів, сіверян, полиняй, білих хорватів, бужан та ін. - слугувала за основу самобутнього, оригінального хореографічного мистецтва українського народу.
Усі обряди, магічні звертання, заклинання тощо безпосередньо залежали й були органічно пов'язані з землеробством та анімалістичним культом.
Анімалістичні уособлення стихійних явищ у живих образах у народних іграх, обрядах зводилися до бажання полегшити працю, підпорядкувати явища природи й забезпечити собі добробут.
За Київської Русі церква вела нещадну боротьбу з язичницькими звичаями, обрядами, традиціями, оголосивши їх "бісівськими", а отже й з їхніми носіями, творцями народного мистецтва. Однак, не досягнувши бажаної мети, священнослужителі прилаштовують більшість народних обрядів до свого календаря: зустріч весни до великодніх християнських свят; русальні свята - до християнської Трійці; Івана Купала - до свята Іоанна Хрестителя; Коляду - до різдвяних, а щедрівки - до йорданських свят.
Ряд обрядових ритуалів було перенесено безпосередньо до церкви. Скажімо, посвячення паски та крашанок на Великдень, обжинкових вінків - на Маковія, яблук - на Спаса тощо.
Проте, вплив від церковної "співдружності" та "співіснування" на музику, поезію танець, що залишались в основі свої "консервативними", був незначним (приміром, зміни у текстах колядок, щедрівок та деяких русальних і купальських пісень).
Заняття на платформі zoom:
Вищий рівень 2 р.н
Тема: Афро-Америкагське коріння стилю джаз-модерн.
Цей напрямок сучасної сценічної хореографії з'явилося в 70-і роки минулого століття в Америці, а потім вже «захопило» Європу. Два танцювальні стилі - джаз і модерн об'єдналися в новий напрямок. Але щоб дізнатися історію танцю, потрібно заглянути в початок XX століття.
«Народження» джазу
Джаз як танець «розцвів» в 20-і роки XX століття, виконувався і придумувався афроамериканцями в побутовому середовищі, але швидко став фаворитом сцени - бродвейські постановки не обходилися без нього.
Одна із засновників стилю - Кетрін Данхем. «Чорний», як його називають, танець, зобов'язаний афроамериканцям їх неповторній пластиці, образністі, почуттям стилю і свободою всіх частин тіла в русі.
Джек Коул - «батько» танцю джаз-модерн
Два різних напрямки недовго проіснували окремо і скоро об'єдналися в джаз-модерн. Джек Коул - педагог, перший грамотно з'єднав техніки цих стилів, а вже в 1966 випустили підручник з описом особливостей нового напрямку. Після цього джаз-модерн почав розвиватися самостійно.
Яскравість, емоційність і вільна легкість джазу доповнювали глибоку філософію модерну. Танець став повноцінним, музика зливалася з рухами, виразних елементів з'являлося все більше. Це дозволило танцівникам різних професійних рівнів, підготовки і статури виконувати джаз-модерн на високому рівні, розвиватися в ньому.
15 лютого в народно-релігійному календарі відзначають Стрітення. З цього свята починається весняний цикл календарних обрядів українців, дещо здеформований Григоріанським календарем (за старим стилем Стрітення святкувалось 2 лютого). За повір’ями зима у цей день зустрічається з літом і бореться з ним. Якщо буде сонячно і тепло – перемога за літом, слід чекати скорої весни. Сильні морози і заметілі, навпаки, означали продовження суворої і затяжної зими. Саме така зустріч і пояснювала в народі назву свята – Стрітення, або Стрічення.
Мало воно у народі й інші назви – Зимобор та Громниці. Якщо з першою все ясно відразу, то друга пояснюється обрядом освячення на урочистому богослужінні особливої свічки – громнички, яка мала оберігати дім упродовж цілого року від негоди, грому та блискавки. Першого разу в оселі її запалювали відразу по службі, аби весняна повінь не зіпсувала озими, а також сильні морози не шкодили дерев. Стрітенська свічка мала завжди бути на покуті між іконами. Її також обов’язково давали в руки небіжчику. Вірили, що вогонь полегшить його страждання та очистить душу від гріхів.
Не менш важливе значення наділена і стрітенська вода. Вона мала ті ж властивості, що і йорданська – була сильнодіючим засобом від багатьох недуг і зурочень. Для освячення намагалися використовувати лише новий невживаний посуд. Стрітенською водою натирали хворі місця, нею виряджали у далеку дорогу, а також кропили худобу, уперше навесні виганяючи в поле, і вулики, аби не нападав гнилець та небезпечні комахи. «Стрітеницею» (так ще називали цю воду) розводили медову ситу, якою вперше навесні годували бджіл. Обов’язково цю воду вживали від «поганого» ока, зурочень.
Увечері на Стрітення виставляли на двір декілька мисок із збіжжям. На якій потім виявиться більше роси, те збіжжя і слід сіяти – дасть найкращий урожай. Відлига цього дня була гарною прикметою для бджолярів. Краплі зі стріх – то капає на мед, буде гарний медозбір.
Вихованці ЧОЦЕВ "Юність Буковини" взяли участь у VI Міжнародному багатожанровому конкурсі "Самоцвіти - країна безмежних можливостей". Конкурс проводився у дистанційному форматі. Було представлено 170 учасників, їх оцінювали 15 членів журі. Надзвичайно приємно, що гуртківці нашого центру отримали вагомі перемоги у молодшій віковій категорії:
2 місце- танець "Шотландський танець";
3 місце- танець "Маленькі україночки"
Пишаємося такими гарними результатами і бажаємо не зупинятися на досягнутому, а підкорювати нові творчі вершини🥰🏆